Регистрация | Авторизация | Навигация на сайте: Go2Load.com » Новости » Івасюк Володимир Михайлович (04.03.1949–22.05.1979)

Помощь сайту

Помощь сайту

Помощь сайту - WMU U320901649643
Помощь сайту - WMZ Z371887888184
Помощь сайту - WMR R353902809295

Подписаться на новости

Календарь новостей

Календарь

«    Сентябрь 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Івасюк Володимир Михайлович (04.03.1949–22.05.1979)

Категория: Новости, История
 (Голосов: 3Опубликовано: 4 марта 2010
 Івасюк Володимир Михайлович

Народився Володимир Михайлович Івасюк 4 березня 1949 року у районному містечку Кіцмань Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюків. Вже у три роки він проявив величезну увагу до музики, з цікавістю спостерігаючи за репетиціями учительського хору, на які його часто брали батьки. У 1954 році батько композитора разом з іншими жителями Кіцмані добивається, аби в містечку відкрили музичну школу, і п'ятирічний Володя потрапляє в підготовчий клас філії Чернівецької школи N1, де починає оволодівати скрипкою. А в 1956 році іде у перший клас середньої школи. Хлопець проявив неабиякі нахили до гри на скрипці, його запрошують грати на місцевих оглядах художньої самодіяльності, на батьківських зборах, на концертах для робітників та колгоспників. За свою чудову гру Володя отримує від земляків подарунок – гарну німецьку скрипку.

Вчитель хлопця у музичній школі Юрій Візнюк вмовляє батьків продовжити музичну освіту дитини, тож після закінчення шостого класу Володя вступає в Київську музичну школу для обдарованих дітей імені М. Лисенка. Але навчання і виснажлива робота над собою, проживання в гуртожитку далеко від батьків позначились на здоров'ї підлітка і він, відмінник, після першого семестру повертається в Кіцмань, де продовжує навчання в середній школі та музичній школі за класом фортепіано. В 1964 році Володя створює в школі ансамбль "Буковинка" й пише для нього свої перші пісні, серед яких найперша – "Колискова". Колектив здобуває перемоги на кількох самодіяльних конкурсах, їде до Києва, там його помічають, запрошують на обласне телебачення, нагороджують подорожжю по Дніпру. Що важливо, пісні юного композитора запам'ятовуються, й невдовзі до нього звертаються з проханнями надіслати ноти й тексти пісень.

Попри заняття музикою справи у школі йшли прекрасно. За кілька місяців до її завершення Володя – один з небагатьох претендентів на золоту медаль. Саме тоді трапляється безглузда випадковість, яка невдовзі породить стільки життєвих труднощів та душевного болю. Під час прогулянки парком хтось з хлопців вирішив закинути картуз на гіпсовий бюст Леніна, що й було зроблено. Усвідомивши крамольність такого вчинку, друзі беруться знімати картуза. Але хто знав, що бюст не закріплений? У ході "операції" "вождь" падає, хлопці потрапляють в міліцію на 15 діб, відкривається "Справа Володимира Івасюка". Відразу постало питання про виключення з комсомолу, вигнання зі школи і позбавлення атестату. Батьки зробили все, що могли. Володя отримав атестат з четвірками з історії СРСР і суспільствознавства. Сім'я переїжджає до Чернівців. Володя блискуче здає екзамени в медичний інститут і його зараховано на перший курс лікувального факультету. Радості не було меж, але хтось повідомив про його "справу", і 31 серпня 1966 року Володимира звинувачують у тому, що він нечесним шляхом пробрався в лави студентів і при всіх зачитують наказ про його виключення.

Юнак витримує цей удар і продовжує боротьбу за своє майбутнє. Він іде працювати слюсарем на завод "Легмаш". Коли профспілковий діяч Леонід Мельник дізнається, що Володя музикант, то доручає йому створити і вести заводський хор. Невдовзі цей хор починає займати провідні місця в оглядах художньої самодіяльності, на виступах ансамблю акомпанує сестра Володі Галя, хористи виконують Володині пісні. На хвилі натхнення Івасюк ризикує і під псевдонімом Весняний надсилає на конкурс до 50-річчя Жовтня пісні "Відлітали журавлі" та "Колискова для Оксаночки". Отримує першу премію.

Червона рута – квітка надії

Через рік за рекомендацією "Легмашу" Володя вступає в Чернівецький медінститут. Він симпатичний усім, його відразу ж обирають старостою групи, запрошують в оркестр народних інструментів "Трембіта", в камерний оркестр медінституту. Після закінчення третього курсу Володя починає працювати над піснею "Червона рута". Хоча й до цього було багато пісень про загадкове зілля руту-м'яту, саме "Червоній руті" судилось полонити стільки сердець своєю ліричністю та своїм романтизмом. Коли Володя запропонував показати "Червону руту" й "Водограй" в передачі українського телебачення "Камертон доброго настрою", з'ясувалось, що нікому виконати жіночу партію, оскільки всі роз'їхалися на літні канікули. Тоді запросили володарку чудового сопрано, вчительку музичної школи N1 Олену Кузнєцову, і разом з нею Володя впродовж двох тижнів давав життя новій пісні. І ось, 13 вересня 1970 року на Театральному майдані Чернівців у присутності тисяч чернівчан і на очах мільйонної глядацької аудиторії постала чудові пісні – перший великий тріумф молодого митця.

У 1971 році в Карпатах був знятий фільм "Червона рута", в якому брали участь Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Раїса Кольца, ансамблі "Смерічка" і "Росинка". Це був перший український музичний фільм. У ньому прозвучали пісні Івасюка, Дутківського, Скорика. Цього ж року у передачі ЦТ "Алло, ми шукаємо таланти!" звучить Володина пісня "Водограй", а "Червона рута" стає піснею року на Всесоюзному конкурсі "Пісня-71".


 "Червона рута" (Пісня Року 1971)
Василь Зінкевич, Назарій Яремчук і Володимир Івасюк 



Безсмертий хіт Володимира Івасюка у виконанні Софії Ротару
Ювілейний концерт "Квіти Софії Ротару" 1991 р.


"Червона рута"
Уривок з однойменного фільму

Навесні 1972 року починається львівський період у житті Володі: він переїжджає до Львова, де стає студентом підготовчого композиторського факультету Львівської консерваторії та переводиться на IV курс Львівського медичного інституту. Розширюється коло мистецьких знайомств. І праця, невтомна праця. "Водограй" перемагає на "Пісні-72". Володя створює пісні: "Я – твоє крило", "Два перстені", "Наче зграї птиць", "Балада про мальви". Відбулась ще одна важлива подія – його пісню "Балада про дві скрипки" виконала молода співачка Софія Ротару, яка вже була відома як переможниця Всесвітнього фестивалю молоді й студентів у Софії за виконання народних молдавських пісень. Згодом вона виконуватиме багато творів Івасюка, а у 1974 році з "Водограєм" стане лауреатом фестивалю естрадної пісні "Сопот-74". Саме тоді вперше на міжнародному конкурсі прозвучала українська пісня. Про Володю дуже багато писала польська преса, перекладала й друкувала тексти його пісень.

1974 рік в біографії Івасюка відзначився ще двома моментами: його обирають делегатом ХХІІ з'їзду комсомолу від Львівської області, того ж року він стає студентом підготовчого відділення Львівської консерваторії по класу композиції. Разом з тим йому продовжують надходити листи з найвіддаленіших містечок і сіл СРСР – всі хочуть висловити свою велику і щиру прихильність молодому таланту. Це додає Володимиру ще більшої наснаги. У 1975 році він пише музику до спектаклю за романом О. Гончара "Прапороносці" і здобуває диплом першого ступеня. Однак, коли справа торкнулася висунення кандидатури Івасюка на присудження Шевченківської премії за спектакль, хтось викреслив його прізвище. А потім згоріли декорації до вистави... Тоді ж був знятий фільм "Пісня завжди з нами", у якому прозвучало шість пісень Івасюка. Володя проводив дуже багато часу на зйомках, тому пропустив чимало занять. Це стало причиною його виключення з консерваторії. Про цю прикрість Володя не говорив нікому, навіть батькам. Пише музику до вистави "Мезозойська історія" у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі.

Через три роки ціною великих зусиль він поновився у консерваторії в класі Лєшека Мазепи. У видавництві "Музична Україна" виходить збірка пісень Івасюка "Моя пісня". Софія Ротару з піснею Володимира "У долі своя весна" перемагає на фестивалі "Сопот-77", а сам він працює над підготовкою платівки-гіганта. Як згадує київський звукорежисер М. Дідик, право на платівку-гігант мали лише члени Спілки композиторів, Володя ж тоді був звичайним студентом консерваторії. Тому "гігант" дався йому дуже важко, але коли він вийшов, то розійшовся вмить. Поруч з всенародною любов'ю свою "увагу" демонструє "рідна" партія. Секретар парторганізації консерваторії пропонує Володимиру написати заяву про вступ у КПРС, мовляв так йому буде легше. Але громадське життя триває. У 1978 році Володя перемагає на всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Москві і отримує дипломи II ступеня за "Сюїту-варіації для камерного оркестру" та "Баладу про Віктора Хара". Львівська комсомольська організація збирає документи для висунення Івасюка на присудження премії імені Островського, його запрошують до участі в роботі журі республіканського конкурсу молодих виконавців. Він дає інтерв'ю, про нього пише преса, його пісні звучать на радіо. Однак із виставою "Прапороносці" Івасюк не потрапляє в число претендентів на премію Островського. Про це він дізнається у Хмельницькому. А коли 24 квітня повертається до Львова, то за якимось дзвінком-викликом в обід одягається, йде до консерваторії і більше не повертається.

18 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховицького лісу недалеко від Львова.

Ховали Володю 22 травня, в день, коли прах Великого Тараса перевезли на Україну. Дубову труну, прибрану гілками калини і вишитим рушником, люди відмовилися класти на автомобіль й на раменах несли від оселі до самого Личаківського цвинтаря. Це була не бачена на ті роки процесія, це була непокора владі, адміністрації, судовим оманам. Про час і місце похорону ніде не повідомлялося. Некролог з'явився лише в одній газеті, яка виходила малим накладом – у "Львівському залізничнику". У ВУЗах призначили саме цього дня комсомольські збори з обов'язковою явкою. Були дані вказівки під загрозою виключення чи звільнення з роботи не йти на похорон. Жодної квітки у Львові не знайти, усі вони там – для Володі, останні живі квіти його останньої весни.

Коли труна пливла до Личаківського цвинтаря і злива квітів встеляла останній його зелений шлях, важкими кроками ступали львівською бруківкою десятки тисяч людей з усієї країни, його істинні друзі і побратими за життя і дотепер. З Волині примчав Василь Зінкевич, із Києва прибули Юрій Рибчинський і Вадим Ільїн, не соромилися сліз Назарій Яремчук, Дмитро Гнатюк і Микола Кондратюк, Ігор Білозір і Остап Стахів. Тріо Маренич на вінку написали:

Спасибі, друже, за любов жагучу
до рідної Вкраїнської землі,
повік твою "Червону руту"
співати будуть солов'ї.


Спереду процесії йшла в національному стриї і несла на руках портрет Володі в миртовім вінку донька відомого львівського художника Патика – Оксана. Позаду неї Назарій Яремчук разом із Левком Дутківським несли великий вінок живих білих квітів, надісланий Софією Ротару.

І коли поставили біля ями труну, всі чекали якусь мить: хто вийде на перед і скаже перше слово. Той крок зробив і перше печальне слово мовив Ростислав Братунь. Голос його постійно тремтів і зривався, відчувалося, що хоче сказати те, що знають усі, але ще не час. Коли закінчив, тисячі подумки вклонилися йому за те, що не побоявся, не зрадив, не відступив. А це коштувало Ростиславу Андрійовичу посади голови Львівської організації спілки письменників та спокою до кінця життя. Свого побратима по перу підтримав завжди щирий Роман Кудлик. Виступи родини Січко закінчилися тюремним ув'язненням. Коли студенти консерваторії заспівали "Чуєш, брате мій", було чути не плач, а справжнє ридання. Народ ховав свого співця, який чесно і віддано служив йому.

Після похорону від рідних композитора відцуралися, ніхто не заходив, почалося страшне цькування вже мертвого Володимира. Навіть мертвому йому не могли простити його таланту, бо й мертвим він затьмарював своїми талантом живих. І справді, його ненавиділи живим, його боялися й мертвим. Могилу тричі підпалювали, а одного разу в червневу зливу горіли квіти. Пам'ятник, який виконав Микола Посікіра, прочекав у майстерні 10 років дозволу на встановлення. Але дякуючи народові, його любові до митця, могила цілий рік в квітах, завжди святочна. Чому? Вражають слова Ліни Костенко: "Слава – це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе".


Поделиться с друзьями в социальных сетях:


Ключевые слова:
Івасюк, Володимир, Михайлович
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт Go2Load.com. Мы рекомендуем Вам использовать материалы найденные на сайте, исключительно в целях ознакомления. После ознакомления удалите материал и приобретите его у владельцев.


 Івасюк Володимир Михайлович
 Івасюк Володимир Михайлович
(04.03.1949–22.05.1979)

Трагічно загинув проживши всього 30 років — його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Слідчі органи «зам’яли» справу та оголосили офіційну версію, в яку ніхто не вірить, — самогубство. Загадкові обставини смерті композитора ще й досі не з’ясовані.

Слава – це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе.
                                                                                        Ліна Костенко
     
Другие публикации по теме:
Автор: go2bodya  |     arrowПросмотров: 4861 arrow Комментарии 2 arrow Печать

В помощь пользователю

Что такое – F.A.Q.? --> Подробнее...
Зачем нужна регистрация на сайте --> Подробнее...
Что такое рейтинг MPAA? --> Подробнее...
Воля Бродбенд - пакети "Гра", "Гра+", "Життя" та "Життя+" --> Подробнее...
Не могу скачать по ссылке "Скачать с ftp (UA-IX)", что делать? --> Подробнее...
Из описания не понятно какое качество, а траффик лимитирован... как проверить качество он-лайн? --> Подробнее...
Качаю 2 файла с сервера, а другие файлы не доступны. --> Подробнее...
Немогу понять, каким образом это скачивается? Символы какие то... --> Подробнее...
Какой кодек необходимо установить для просмотра видео? --> Подробнее...
Почему мульт/фильм на англ. языке? Можно ли поменять язык? Как сменить дорожку? --> Подробнее...
Смотнировать исошник в Демон'a может кто пояснит что это такое? --> Подробнее...
Как сохранить картинку с сайта? --> Подробнее...
Что такое скриншот (screenshot) и как создать скриншот в Windows? --> Подробнее...
Как запустить файл с расширением .DJVU? --> Подробнее...
Как скачать флеш-ролики? --> Подробнее...
Сделать подарок? --> Подробнее...
Что такое формат MKV? Чем открыть формат MKV? Что такое мультимедиа контейнер? --> Подробнее...
И другие проблемы... --> Подробнее...
Отзыв 2       8 мая 2011 21:15

Группа: Гости
Публикаций: 0
Сообщений: 0
Зарегистрирован: --
"Червона рута" FOREVER!
"Червона рута" – лучшая украинская песня.
И я не пойму, за что? Ивасюк не был дисидентом, антисоветчиком и пр. За его песни его все должны были любить. А те, кто поджигал могилу - моральные уроды.
Отзыв 1       5 марта 2010 08:45

Группа: Посетители
Публикаций: 0
Сообщений: 25
Зарегистрирован: 30.11.2009
Дуже дякую.
Дуже люблю пісні Івасюка.
Його музика вічна
Информация
   Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Использовать для выявления ошибок и опечаток
Голосование

Наш опрос

Пользуетесь ли Вы бесплатным Wi-Fi?

нет Wi-Fi устройства
не использую
да пользуюсь
Статистика сайта

Наши счётчики







Rambler's Top100 Data-center Volia Яндекс.Метрика

Все материалы на данном сайте предназначены исключительно для ознакомления без целей коммерческого использования.
Go2Load.com © 2007-2016 | Перепечатка публикаций разрешается только при размещении прямой ссылки на Go2Load.com