Україна відзначає День Конституції
28 июня 2010. Разместил: go2bodya
Україна відзначає День Конституції
Україна відзначає чотирнадцяту річницю своєї Конституції за роки незалежності.
Згідно з діючою Конституцією, Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою та унітарною державою. В Україні існує єдине громадянство. Основний закон проголосив державною мовою в Україні українську мову. При цьому зафіксовано, що "держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України". Одночасно гарантується "вільний розвиток" російської та інших національних мов, "якими користуються громадяни України".
Основний закон України було прийнято 28 червня 1996 року після так званої "конституційної ночі", коли Верховна Рада була під загрозою розпуску. Після 23-годинного засідання парламенту 315 голосами "за" (було необхідна конституційна більшість, або 300 голосів - ред.) При 36 проти і 12 утрималися був прийнятий Основний закон держави. Не голосували 30 депутатів. Конституційний склад Ради - 450 парламентаріїв.
Напередодні, 27 червня 1996 року, був опублікований указ президента про проведення референдуму з питання прийняття Конституції. На референдум повинен був бути винесений проект Основного закону, схвалений Конституційною комісією 11 березня 1996 і прийнятий за основу для подальшої роботи парламентом.
Після прийняття Конституції парламент ухвалив постанову, у якій звернувся до президента з проханням відкликати указ. Колишній тоді главою держави Леонід Кучма відзначив, що з прийняттям Конституції парламентом "автоматично" знімається питання про указ.
Згодом президент неодноразово наголошував недосконалість документа, прийнятого за одну ніч. 16 квітня 2000 пройшов всеукраїнський референдум, на який були винесені 4 питання, серед яких - про право президента в деяких випадках розпускати парламент. Парламент так і не зміг отримати жодного із законопроектів про поправки до Конституції за підсумками референдуму.
24 серпня 2002 Леонід Кучма у своєму зверненні до українського народу з нагоди 11-ї річниці Незалежності України, заявив про необхідність переходу від президентсько-парламентської політичної системи до парламентсько-президентської республіки в країні. Він висловився за створення коаліційного уряду, що спирається на стабільну парламентську більшість, яка формує уряд і несе відповідальність за його роботу. У березні того ж року в телезверненні до народу Леонід Кучма заявив, що передає у парламент свої пропозиції щодо конституційної реформи, які, зокрема, припускають передачу частини президентських повноважень уряду і двопалатного парламенту, скорочення депутатського корпусу, а також введення прямої дії рішень всенародного референдуму . Президент виніс цей проект на всенародне обговорення, яке проводилося протягом двох місяців і завершилася 15 травня.
Створена в парламенті спеціальна комісія розробила свій законопроект про внесення змін до Основного закону, істотно розширюють повноваження Верховної ради та уряду. Пізніше в парламенті велася активна дискусія з приводу політреформи.
8 грудня 2004 Верховна рада прийняла закон про внесення змін до Конституції і зміни до закону про вибори президента. У цей же день президент Леонід Кучма підписав ці документи.
Закон про зміни до Конституції (про політреформу) затвердив принцип переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, продовження терміну повноважень парламенту до 5 років.
Політреформа в Україні набрала чинності з 1 січня 2006 року. У 2006 році парламент України обирався виключно за партійними списками. Термін повноважень Верховної ради був збільшений з 4 до 5 років.
В даний час у Верховній раді коаліцію "Стабільність і реформи", створену після обрання президентом Віктора Януковича, складають Партія регіонів, Комуністична партія України, Блок Литвина, кілька позафракційних депутатів, а також ряд парламентаріїв з опозиційних фракцій. Це обумовлено рішенням Конституційного суду України від 8 квітня 2010 року, згідно з якою окремі народні депутати мають право в індивідуальному порядку приймати участь у формуванні коаліції у Верховній раді.
Згідно з діючою Конституцією, Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою та унітарною державою. В Україні існує єдине громадянство. Основний закон проголосив державною мовою в Україні українську мову. При цьому зафіксовано, що "держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України". Одночасно гарантується "вільний розвиток" російської та інших національних мов, "якими користуються громадяни України".
Основний закон України було прийнято 28 червня 1996 року після так званої "конституційної ночі", коли Верховна Рада була під загрозою розпуску. Після 23-годинного засідання парламенту 315 голосами "за" (було необхідна конституційна більшість, або 300 голосів - ред.) При 36 проти і 12 утрималися був прийнятий Основний закон держави. Не голосували 30 депутатів. Конституційний склад Ради - 450 парламентаріїв.
Напередодні, 27 червня 1996 року, був опублікований указ президента про проведення референдуму з питання прийняття Конституції. На референдум повинен був бути винесений проект Основного закону, схвалений Конституційною комісією 11 березня 1996 і прийнятий за основу для подальшої роботи парламентом.
Після прийняття Конституції парламент ухвалив постанову, у якій звернувся до президента з проханням відкликати указ. Колишній тоді главою держави Леонід Кучма відзначив, що з прийняттям Конституції парламентом "автоматично" знімається питання про указ.
Згодом президент неодноразово наголошував недосконалість документа, прийнятого за одну ніч. 16 квітня 2000 пройшов всеукраїнський референдум, на який були винесені 4 питання, серед яких - про право президента в деяких випадках розпускати парламент. Парламент так і не зміг отримати жодного із законопроектів про поправки до Конституції за підсумками референдуму.
24 серпня 2002 Леонід Кучма у своєму зверненні до українського народу з нагоди 11-ї річниці Незалежності України, заявив про необхідність переходу від президентсько-парламентської політичної системи до парламентсько-президентської республіки в країні. Він висловився за створення коаліційного уряду, що спирається на стабільну парламентську більшість, яка формує уряд і несе відповідальність за його роботу. У березні того ж року в телезверненні до народу Леонід Кучма заявив, що передає у парламент свої пропозиції щодо конституційної реформи, які, зокрема, припускають передачу частини президентських повноважень уряду і двопалатного парламенту, скорочення депутатського корпусу, а також введення прямої дії рішень всенародного референдуму . Президент виніс цей проект на всенародне обговорення, яке проводилося протягом двох місяців і завершилася 15 травня.
Створена в парламенті спеціальна комісія розробила свій законопроект про внесення змін до Основного закону, істотно розширюють повноваження Верховної ради та уряду. Пізніше в парламенті велася активна дискусія з приводу політреформи.
8 грудня 2004 Верховна рада прийняла закон про внесення змін до Конституції і зміни до закону про вибори президента. У цей же день президент Леонід Кучма підписав ці документи.
Закон про зміни до Конституції (про політреформу) затвердив принцип переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, продовження терміну повноважень парламенту до 5 років.
Політреформа в Україні набрала чинності з 1 січня 2006 року. У 2006 році парламент України обирався виключно за партійними списками. Термін повноважень Верховної ради був збільшений з 4 до 5 років.
В даний час у Верховній раді коаліцію "Стабільність і реформи", створену після обрання президентом Віктора Януковича, складають Партія регіонів, Комуністична партія України, Блок Литвина, кілька позафракційних депутатів, а також ряд парламентаріїв з опозиційних фракцій. Це обумовлено рішенням Конституційного суду України від 8 квітня 2010 року, згідно з якою окремі народні депутати мають право в індивідуальному порядку приймати участь у формуванні коаліції у Верховній раді.
Вернуться назад